Новорічна ялинка у бібліотеці

2014-12-26

Скоро, скоро Новий рік! Для новорічного настрою у бібліотеці прикрашена ялинка. У нашій бібліотеці росте справжня і незвичайна ялинка, подарована читачами. ЇЇ гілки ростуть у вигляді парасольки.

А ви знаєте, чому на Новий рік прийнято наряджати ялинку? Сьогодні без неї навряд чи можна уявити собі святкування головного зимового свята. Але чому ж ми вбираємо саме ялинку, а не якесь інше дерево, і як з`явився цей звичай?

Цей міжнародний звичай має дуже багату історію. Згідно з однією стародавньою легендою, ялинка стала символом Різдва за бажанням небесних сил. Коли у Віфлеємі народився Спаситель, під спів ангелів на нічному небі, як відомо, запалилася нова яскрава зірка. До немовля поспішали усі ті, хто бажав подарувати йому свою щиру радість і принести якийсь дарунок: і люди, і тварини, і навіть рослини з деревами. Останні ж дарували немовляті свої пахощі, квіти, плоди і листя.

На радісну подію поспішала з далекої півночі і Ялинка. Вона прийшла остання і не могла наважитись зайти всередину. Всі здивовано запитали її, чому вона не заходить. Ялинка відповіла, що їй дуже хочеться увійти, але їй нічого подарувати Божому Дитяті, а ще вона боїться злякати Його і вколоти своїми голками. Тоді рослини поділилися з Ялиною своїми дарами, і на її гілках стали красуватися червоні яблука, горіхи, яскраві квіти і зелені листочки. Ялинка дуже зраділа, подякувала всім і тихо підійшла до Ісуса. Немовля посміхнулося, побачивши красиву, різнокольорову і добру Ялинку. Саме тоді над її верхівкою ще яскравіше засяяла Вифлеємська зірка.

За іншими переказами, Ялинку не хотіли впускати до Немовляти горді Маслина і Пальма, насміхаючись над її колючими голками і липкою смолою. Скромна Ялинка не стала заперечувати і сумно роздумувала про свою недостойність зайти. Але Ангел, який чув розмову дерев, зглянувся над Ялинкою і вирішив прикрасити її гілки небесними зірками. Ялинка чудово засяяла вогниками і зайшла в печеру до немовляти. У цей момент Ісусик прокинувся, посміхнувся і протягнув до неї свої ручки. Ялинка зраділа, але не загордилася, і за скромність Ангел винагородив її за доброту, зробивши відтоді головним деревом світлого свята Різдва.

Є ще одна легенда. У давні часи люди обожнювали природу і вірили в існування духів, що живуть, переважно, в лісах на хвойних деревах. Вважалося, що саме надприродні лісові істоти викликають люті морози, насилають хуртовини і заплутують мисливців, а особливо сміливо духи поводять себе довгими грудневими ночами. І тому, щоб уберегти себе і своє майно від витівок лісових істот, люди намагалися всіляко задобрити їх: прикрашали ялинки різними плодами і частуваннями, виголошували спеціальні замовляння і здійснювали таємничі обряди. До того ж, вічнозелена ялинка спрадавна символізувала саме життя.

Європейці ж переконані, що популяризував звичай наряджати ялинку глава німецької Реформації Мартін Лютер. Одного разу, напередодні Різдва морозної зоряної ночі він повертався додому через ліс і, вирішивши зробити родині сюрприз, приніс в дім ялинку. Її прикрасили свічками і бантиками. Після цього багато людей почали брати з нього приклад, почавши також наряджати хвойні красуні напередодні Різдва.